Дорогий, я дуже тебе люблю, але ти задовбав.
Коли у тебе було сильне отруєння, я не відходила від тебе, готувала дієтичну їжу, вмовляла хоч трохи поїсти. Коли ж я сама повернулася з лікарні після операції, повинна була лежати тиждень і могла харчуватися тільки рисовим або лляною киселем, що зробив ти? Попросив посмажити тобі відбивних.
Коли ми закінчували університет, я готувала тебе до іспитів, так як майже всі лекції ти пропустив через п’янки з друзями. Коли я зараз приходжу до тебе з проханням проконсультувати мене з робочого питання, ти починаєш бігати і говорити, що це елементарно і я повинна сама розбиратися і відстати від тебе.
Якщо я прошу тебе щось полагодити, то в 70% ти пообіцяєш розібратися, але за фактом он той навігатор лежить вже два роки, а поличка для книг лежить в коробці вже три. Зате ти завжди знаходиш час для друзів, комп’ютерних ігор та цікавих тобі речей.
Ми разом більше шести років, чотири з яких живемо разом. За цей час ти так і вирішив, чого ти хочеш в перспективі як від наших відносин, так і від життя в цілому. Майже у всіх твоїх друзів і колег вже є сім’ї і діти, ти ж на питання про наші плани пропонуєш ще рік почекати, а там подивитися.
Дорогий, я була терпляча, турботлива і дуже тебе люблю. Але через місяць мені 27, я хочу дітей і відносин з дорослим людиною. А ти мене майже остаточно задовбав!
