Мікропластик-це частинки або волокна пластику розміром менше п’яти міліметрів. Виділяють первинний мікропластик-це гранули або порошки, які додають в косметику, побутову хімію, засоби гігієни, а також використовують при виробництві, наприклад, автомобільних шин, – і вторинний мікропластик, що утворюється при руйнуванні більших пластиків під дією фотохімічних або механічних процесів в навколишньому середовищі. Частинки і волокна мікропластика в даний час вже виявлені не тільки в океанічних і річкових водах, арктичних льодах, а й у водопровідній воді, харчових продуктах, а також в живих організмах і навіть за межами травної системи – в плаценті. Як безпосередньо впливає мікропластик на навколишнє середовище, живі організми, поки мало вивчено, проте через його здібностей сорбувати токсиканти (важкі метали) його можна віднести до потенційно небезпечних забруднювачів навколишнього середовища.
Сьогодні увага провідних світових досліджень сфокусована на вивченні надходження і перерозподілу нанорозмірних частинок мікропластика в навколишньому середовищі і організмах. Сам мікропластик досить інертний, але його частинки здатні накопичувати інші більш небезпечні речовини (токсиканти, забруднювачі), тим самим завдаючи шкоди екології та здоров’ю людини. Для вирішення проблеми поширення мікропластика вже зараз вкрай необхідно визначати його основні джерела надходження і проводити максимально повну утилізацію пластику (наприклад, одягу з синтетичних тканин).
Вчені інституту водних та екологічних проблем со ран (барнаул) протягом двох років досліджують атмосферне надходження і джерела мікропластика на алтаї. Вони розробили і впровадили унікальну методику перехресного визначення мікропластика в різних середовищах: в повітрі, атмосферних опадах, сніговому покриві і воді. Перехресне визначення мікропластика — це ідентифікація частинок і волокон пластика кільком методами одночасно (світлова і скануюча електронна мікроскопія в комплексі з енергодисперсійною рентгенівською спектроскопією), що дозволяє мінімізувати помилки, детектувати мікропластики великого розмірного діапазону (від 1 нанометрів до 5 мм). При цьому детектором з максимально можливою точністю в автоматичному режимі визначається елементний склад мікропластиків, що дозволяє оцінювати його потенційну токсичну небезпеку. Підсумки дослідження вчені представили на міжнародному форумі «біотехнології: наука, освіта, індустрія», що пройшов в кінці вересня в столиці алтайського краю в рамках року науки і технологій.
– результати, отримані в ході виконання проектів, підтриманих російським науковим фондом, показали, що як в антропогенно ненавантажених територіях (заповідниках тигирекском, катунском і алтайському), так і на привабливих для туристів територіях алтаю кількість частинок і волокон микропластика у сніговому покриві не перевищує 40 шт/л, що в середньому порівняти з результатами для гімалаїв (22-30 шт/л) і майже в п’ять разів менше, ніж у сніговому покриві швейцарських альп (190 шт/л), – коментує співробітник центру колективного користування мікроскопії та рентгенівської спектроскопії івеп со ран, кандидат географічних наук наталія малигіна. — певні потоки атмосферного надходження мікропластика в зимовий період в барнаулі і його околицях в середньому в 2-5 рази менше, ніж в найбільших містах європи, наприклад, в парижі і гамбурзі.в даний час вчені івеп со ран продовжують польові та лабораторні роботи з даної тематики в басейні системи телецького озера.
