Ну от, власне, ми і прийшли до висновку: благополучність сім’ї залежить не від прибутку, а від обстановки. І що в сім’ях, де харчуються хлібом і водою, можуть бути щасливі діти, у яких від постійного ремонту всього, що потрібно в житті, виростають прямі руки, а в сім’ях з доходом вище середнього (і навіть набагато) може бути така атмосфера, що діти від моральної болю лізуть на стінку. Хоча і в них, трапляється, одиниці видряпується і роблять все, щоб з їхніми дітьми цього не повторилося.
Так що задолбали-то? А задолбали думка, що благополуччя сім’ї нічим, крім рівня доходу, не визначається і не вимірюється. І що всі пропонують забирати дітей у бідних і віддавати багатим. У абсолютно будь бідних і абсолютно будь-яким багатим. Тільки так і не інакше. Не цікавлячись дитячим думкою — мовляв, хіба вони можуть самі міркувати в цьому віці, чи вони щасливі? І по фіг, яка атмосфера була до і яка буде після. Віднімати у бідних і віддавати багатим, і все тут! Ось це задолбали.
Ну, а пряморукому товаришеві хочеться дати одну пораду. Чи Не замислювалися ви, хто саме всі ці роки так щедро обдаровував вас об’єктами для ремонту? А криворукі, ось хто. І я вам, як пряморукий пряморукому, кажу: криворуких не треба переучувати, а культивувати. Наприклад, того вічно незадоволеному гальмують гаджетами хлопчикові порадити вступати на юридичний, економічний або стоматологічний. І як знати, може, саме він в старості подарує вам квантовий комп’ютер, що вимагає всього двадцять хвилин нескладного ремонту!
