Як можуть вейпофобы дістати того, хто жодного разу не вейпер? А легко! Їх дуже турбує той факт, що я не боюся сусідства з вейперами.
Сиджу я, значить, на лавці чи зупинці, підсідає (не впритул, а метрах в півтора) вейпер, парить собі, а я і вухом не веду. Мені пофіг, нехай висить. І тут з’являється він, вейпофоб:
— Отсядь від нього, у тебе ж легкі почорніють!
З чого б? Цей пар тільки виглядає гущі диму, а смол в ньому немає. Моїм легким просто не від чого чорніти. А зробити зайві рухи і змінити лавку мені просто лінь. Особливо якщо інші зайняті.
От якщо курець підсяде, у мене з’явиться привід підняти свою ледачу дупу і передислокуватися. Але проробляти те ж саме без приводу я задолбаюсь.
