Я рантьє. Так вже вийшло, що у мене у власності є три квартири: в одній я живу, дві інші здаю. Перша дісталася мені у спадок від померлого чоловіка, на дві інші я заробила сама. Я вже років п’ять як не працюю і безтурботно живу виключно на дохід від здачі квартирок.
Проблема в тому, що мені не дають спокою родичі. Одні нахабно вимагають, щоб я пустила пожити в квартиру (в якій, взагалі-то, живуть наймачі) їх синочка, який приїхав поступати в Москву. Природно, пустити його я повинна безкоштовно або за символічну плату.
Інші родичі хочуть зробити зі мною «майже рівноцінний обмін»: пропонують мені свою раздолбанную двушку в Рязані в обмін на двокімнатну з досить свіжим ремонтом в Москві. Без доплати, по-родинному.
Не соромляться вони і клянчити гроші: ти, мовляв, навіть не працюєш, а рублики-то гребеш, не по совісті це, поділися!І чомусь не беруть вони до уваги, що я гарувала по 14 годин на добу, часом без вихідних, щоб згодом мати можливість вести такий образ життя.
І знаєте що? У них вистачило нахабства завалитися до мене без попередження з проханням пожити у мене «всього пару днів, ну максимум тиждень», у відповідь на що у мене нарешті вистачило сміливості послати їх в дуже грубій формі.
Задовбали!
