Я — секретар. Працюю в одній компанії вже близько п’яти років. Багато бачила, багато чого вже не дивуюся, але досі мене вражає поведінка деяких особистостей.
Кожен день проходять переговори і наради. Приходять директори, заступники, власники компаній, — представники зовсім не нижчого суспільства. Панове, ви з вигляду такі доглянуті, дорого одягнені, ніс до стелі. Мене абсолютно не дратує, що ви робите вигляд, що не помічаєте мене, що не кажіть «дякую» за дрібні послуги — я всього лише секретар і не претендую на вашу увагу. Будь ласка, просто ведіть себе, як нормальні люди, а не як свині.
Розмішати цукор у чаї, а мокру ложку акуратненько покласти на блюдце? Звичайно ні! Краще грохнути гарячу ложку на дорогий італійський стіл, щоб кожен раз пляма на ньому нагадувало про вас.
Серветка, на якій стоїть чашка, скажу вам по секрету, не тільки для краси. У неї можна виплюнути жуйку, а не так приклеїти до чашці, що її відмочувати цілодобово доводиться. Скажіть, навіщо серветку рвати на дрібні-дрібні шматочки, змішати з такою ж дрібними клаптиками колишнього листа з вашими дописами і «випадково» розкидати по підлозі?
Попільнички. Їх придумали, щоб струшувати попіл і класти недопалки. Так чому ж у ній лежать тільки фантики від цукерок і невелика частина шматочків серветки, попіл по всьому столу, а недопалок у чашці?
Цукерки — моя «улюблена» тема. Не можу зрозуміти, на переговорах так нудно сидіти, що ви розважаєте себе, як можете? З’їли цукерку — що треба зробити? Звичайно, зім’яти фантик сильніше і заховати глибше в цукерницю, щоб ніхто не знав, що ви ласі на солодощі. Ще краще зробити цукеркові муляжі з підручних матеріалів, загорнути в фантик і знову заховати подалі. Один раз такий муляжик попався начальству — мені було несолодко. Тепер після кожних переговорів я перебираю всі цукерки, промацуючи кожну в пошуках муляжів, і витягаю фантики. Чесне слово, наче роботи мало!
Після нарад у переговорну страшно заходити. Невже ви так само ведете себе вдома, а? Вибачте, але це свинство.
