Здрастуйте, я — той самий співробітник приватної контори, фрілансер і підприємець поперемінно. Це я працюю 24 години на добу, працюючи над проектами, то чужими, то своїми. Це я так втомлююся, що мені не раз хотілося послати все подалі — і я посилав, змінюючи сферу діяльності. Це у мене то купа грошей, то порожні кишені.
Це мене задалбывают особливості вітчизняного законодавства, які не дають спокійно працювати і платити податки, а змушують йти до чергового чиновника на уклін, то подавати звіт про подання звітності за звітний період, то раптом раптово роблять щось законне незаконним, змушуючи все кидати і починати новий проект на порожньому місці.
Але при цьому всьому, я вважаю себе відносно вільною людиною. Так, іноді у вільної людини вільно свистить вітер у кишенях — коли чергова ініціатива зверху в черговий раз все поламала. Така ціна свободи.
Але це я сам вибираю, як викручуватися при черговій зміні ситуації. У мене немає над головою методиста, який буде навчати мене, як робити мені мою роботу. Мене ніхто не змусить піти на якийсь захід під загрозою звільнення. І не стану випрошувати у влади щось, стоячи перед камерою на колінах, а спробую або вирішити проблему сам, або ухилитися від неї.
При цьому я чудово розумію тих, кому така свобода нафіг не потрібна. Вони краще просто прийдуть на своє робоче місце з ХХ ранку до ХХ вечора, відсидять свою норму, отримають свій пайок і підуть додому, відпочивати до ХХ ранку.
А якщо пайка не видадуть, то почнуть голосно обурюватися і вимагати дотримання того самого законодавства, адже вони працюють у державній установі!
Ой, а законодавство не змінилося, випадково? Нормативи не підвищилися? Вимоги не посилилися? Довгоочікувана пенсія не відклалася на пару років вперед, перетворившись із грошей в бали, а з балів у фантики? Методист не вимагає нової методики, а дама з ГУАНО — виконати план по залученню, заповнення і виконання? Ну, вибачте — це ваша ціна, яку ви платите.
Ви повністю залежите від свого роботодавця. Проіндексують зарплату — добре. Не проіндексують — погано. Змусять піти вкинути пачку заповнених бюлетенів в якийсь ящик — підете і кинете, а що поробиш. Адже ви не можете інакше, ви не зумієте без цього. Хто ж тоді буде вас годувати?
В одній старовинній книзі була історія про те, як один чоловік рятував рабів з неволі. Він допоміг їм звільнитися і втекти від своїх господарів. Але потім їм усім довелося 40 років ходити по пустельній місцевості, тому що раз хтось з тугою згадував: «А у в’язниці зараз вечеря, макарони дають!» Тьху ти, це не з книги, це з фільму, але зміст приблизно той самий.
Адже рабу у господаря хоч і доводилося часом несолодко, але господар про нього дбав, годував, поїв, забезпечував місцем для ночівлі та інструментом для роботи. А тут все самим, самим! Так і з голоду померти можна!
Будь ласка, не уподібнюйтеся. І якщо не можете самі інакше, то хоча б не намагайтеся засуджувати тих, кому мало пайка і миски в обмін на наглядача і батіг.
